ДЕНЬ ОБІЗНАНОСТІ ЩОДО САМОПОШКОДЖЕННЯ

Самопошкодження – навмисне пошкодження свого тіла через внутрішні причини без суїцидальних намірів, зустрічається як симптом багатьох психічних розладів.

Найбільш часта форма самопошкодження – порізи та роздряпування шкіри за допомогою гострих предметів. Інші форми самопошкодження включають перетискання й удари по частинах тіла, обпалення шкіри, перешкоджання загоєнню ран, виривання волосся, вживання токсичних речовин.

Що може зумовлювати самоушкоджувальну поведінку:

– раптові несподівані зміни у житті, зокрема, смерть близької людини, розлучення батьків, перехід в іншу школу;

– стрес, повʼязаний з навчанням, відчуттям надмірного навантаження, страху помилитися;

– якщо людина стала свідком і пережила важкий стрес, зазнавала насильства у школі, вдома, у стосунках, чи пережила інші травматичні події;

– соціальне дистанціювання,  ізольованість, почуття провини та сорому;

– бажання привернути увагу до своїх переживань;

– самопокарання;

– вираження злості;

– низька самооцінка або проблеми зі сприйняттям свого тіла;

– жорстокість між однолітками.

Після самоушкодження людина може мати відчуття короткочасної свободи та вивільнення від складних емоційних переживань. Але причина цих переживань та страждань не зникає і така поведінка повторюється знову. Водночас, у деяких людей самоушкодження також може викликати ще важчі емоції та погіршити самопочуття.

Хто зазвичай завдає собі самоушкодження

Самоушкоджувальна поведінка характерна для людей різного віку, зокрема, поширеність серед підлітків становить 18%. Хоча шкоду наносять собі переважно жінки, завершені самогубства поширеніші серед чоловіків.

Які фактори ризику виникнення самоушкоджувальної поведінки:

– психічні захворювання (депресія, тривога, межові розлади особистості, розлади харчової поведінки);

– молода людина без піклування батьків чи опікунів;

– вразливі групи населення, які зазнають дискримінації (ЛГБТ, ВІЛ – позитив-ні,  біженці, мігранти, увʼязнені тощо);

• загибель близьких людей через самогубство.

Важливо не засуджувати та не боятися такої поведінки, якщо помітили її у близької людини:

– намагайтеся всіляко її підтримати;

– не бійтеся спробувати поговорити з нею про її переживання;

– дайте зрозуміти, що ви хочете допомогти і підтримати.

Що робити у випадку проявів такої поведінки:

– якщо ви доросла людина, то у разі появи у вас самоушкоджувальної поведінки, зверніться за допомогою до сімейного лікаря або до фахівця з психічної допомоги;

– якщо ви неповнолітній — попросіть допомоги у батьків чи дорослих, яким ви довіряєте;

– якщо ви спеціаліст (сімейний лікар, соціальний працівник, педагог, свя-щенник або надаєте іншу соціальну підтримку), можете розповісти батькам та дітям/підліткам про самоушкоджувальну поведінку і допомогти з плануванням надання підтримки.

https://phc.org.ua/news/samoushkodzhuvalna-povedinka-chomu-vinikae-ta-yak-rozpiznati-u-blizkikh

Лікар з комунальної гігієни ВЕНПНІХ                                                                            Василь ЮРКЕВИЧ