6 листопада – Міжнародний день обізнаності щодо стресу

За визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я, стрес — це стан занепокоєння чи психічної напруги, спричинений важкою ситуацією. Це природна реакція людини, що фокусує її увагу на проблемах або загрозах, що виникають у повсякденному житті. Від того, як ми реагуємо на стрес, багато в чому залежить наше спільне благополуччя.

Симптоми стресу:

• підвищена стомлюваність, безсоння, неуважність, розлади пам’яті;
• емоційна нестійкість та зміни настрою, перезбудження, дратівливість, агресивність;
• тривожність, зайве занепокоєння, безпричинні страхи, депресія;
• регулярні фізичні недуги;
• складнощі в стосунках у сім’ї або з близькими, відчуття відчуженості суспільства;
• відсутність бажання працювати або неефективність в роботі тощо.

Види стресу:

Еустрес – це «позитивний» стрес, який не завдає шкоди здоров’ю, а є захисною реакцією організму на зовнішні впливи та мобілізує сили організму на самозахист і на пристосування до нової ситуації.

Дистрес – це «негативний» стрес, який пов’язаний з надмірним або занадто тривалим стресовим навантаженням, є загрозою для організму тому що виснажує і може спровокувати виникнення або ускладнити протікання невротичних та психосоматичних захворювань.

Основні типи стресу:

Гострий стрес (короткочасний) – це природна реакція організму на виклик або незручність, з якими людина зазвичай стикаєтеся в повсякденному житті (забути ключ від домівки, запізнитися на зустріч або зіткнутися з несподіваною перешкодою) та яка мине з часом, щойно зникне причина стресу або стресова ситуація закінчиться.

Хронічний стрес (довготривалий) – це реакція організму на тривалу стресову подію або серію подій, які часто є важко вирішуваними (проблеми в родині, насильство, боротьба з тяжкими хворобами, тривалий догляд за хворою людиною, токсичний колектив на роботі тощо). В разі серйозних потрясінь люди, які живуть у стані хронічного стресу, мають менший контроль над стресором та можуть мати проблеми з психічним і фізичним здоров’ям. Стрес є причиною майже 90% всіх захворювань.

Коли людина довго піддається стресу, то це може призвести до розвитку:

• серцево-судинних захворювань (гіпертонія, стенокардія, інфаркт міокарда, інсульт);
• захворювань шлунково-кишкового тракту (гастрит, виразкова хвороба шлунка, синдром подразненого кишківника (СПК);
• порушень імунної системи (аутоімунні розлади та вразливість до інфекцій);
• психічних розладів (депресія, тривожність та посттравматичний стресовий розлад);
• ендокринних хвороб та порушень обміну речовин (гіпотиреоз або гіпертиреоз, збільшення ризику розвитку діабету);
• хвороб органів дихання (посилення симптомів астми чи емфіземи легень);
• хвороб кістково-м’язової системи та сполучної тканини (м’язова напруга і хронічний біль у спині, шиї та плечах, головна біль та мігрені);
• порушень репродуктивної системи організму (імпотенція у чоловіків та порушення менструального циклу у жінок);
• хвороб шкіри та підшкірної клітковини (погіршення стану волосся, нігтів, екзема)
• онкозахворювань.

Психологи поділяють людей на стресостійких та стресодоступних.

Стресостійкі – це фізично здорові та емоційно стабільні люди, в яких є активна життєва позиція, низька тривожність та адекватна самооцінка. У стресостійких осіб зрілі механізми психологічного захисту та є підтримка від близьких людей.

Стресодоступні – це пасивні люди з високим рівнем тривожності, які схильні до депресії та іпохондрії (надмірного занепокоєння власним здоров’ям). Стресодоступність підвищується при дефіциті сну, голодуванні, під час хвороби та надмірного нервово-психічного навантаження.

Індивідуальні особистісні якості, стресостійкость, стан психічного та фізичного здоров’я та суспільні чинники можуть посилювати або послаблювати стресові реакції.

Хронічний стрес називають “тихим вбивцею” XXI століття. Крім впливу на стан здоров’я організму він призводить до зловживання алкоголем, наркотиками та до соціальної абстиненції. Тому не варто відкладати до останнього та ігнорувати чисельні сигнали, які вам посилає організм.

У більшості випадків стрес можна подолати. У цьому допомагають навички турботи про себе та техніки самодопомоги.

Рекомендації щодо самостійного опанування стресу:

• достатньо відпочивати;
• повноцінно харчуватися та якомога регулярно пити воду;
• спілкуватися та проводити час із родиною та друзями;
• обговорювати проблеми із тими, кому довіряєте;
• робити щоденні прогулянки та фізичні вправи;
• займатися тим, що допомагає розслабитись – мандрувати, вирішувати кросворди,  гратися з дітьми, знайти собі хобі (малювання, шиття, танці, спів) тощо.

Чого НЕ ВАРТО робити, аби опанувати стрес: не вживати алкоголь або інші психоактивні речовини, не палити, не скоювати насильство;  не спати увесь день або не працювати без відпочинку і не розслабляючись;  не відсторонюватися від друзів та близьких; не нехтувати елементарною особистою гігієною.

Техніки самодопомоги, які рекомендує застосовувати Всесвітня організація охорони здоров’я  для  значного полегшення стану в умовах стресу:

• сайт МОЗ України https://moz.gov.ua/uk/tehniki-samodopomogi-pri-stresi-poradi-vooz)
•  застосунок «Дія. Безбар’єрність»  https://bf.diia.gov.ua/articles/vazhlyvi-navychky-v-period-stresu

Водночас важливо пам’ятати: якщо упродовж тривалого часу людина не в змозі подолати стрес самостійно і потрібна додаткова підтримка, варто звернутися до психолога або сімейного лікаря, які допоможуть визначити проблеми та стресори, знайдуть способи допомогти покращити загальне фізичне та психічне самопочуття!

Лікар з комунальної гігієни ВЕН(с)ПНЗ                                               Алла ТРОКАЙ