How to tell young people (18-21 years old) about the risks and consequences of substance use

У цьому віці молоді люди можуть закінчувати школу та приймати важливі рішення щодо подальшого життя, такі як вибір навчання, праці тощо. Це може бути періодом стресу, що іноді призводить до збільшення вживання психоактивних речовин, особливо через нові можливості і свободу.

Психоактивні речовини (ПАР) — це речовини, які при вживанні або введенні в організм впливають на роботу мозку і змінюють такі психічні процеси як сприйняття, свідомість, мислення, настрій або емоційний стан. Важливо зазначити, що термін «психоактивний» не обов’язково вказує на залежність. В повсякденному вжитку цей термін часто замінюють такими фразами, як «вживання наркотиків», «вживання речовин» або «зловживання речовинами».

Прикладами психоактивних речовин є алкоголь, кофеїн, нікотин, марихуана та деякі знеболювальні препарати. Багато нелегальних наркотиків, таких як ЛСД, амфетаміни, MDMA також є психоактивними речовинами, їх ще називають психотропними речовинами.

Розмовляючи з молодими людьми, шукайте можливості обговорити ризики вживання наркотиків та алкоголю, вплив цих речовин на їх майбутнє, навчання чи кар’єру. Якщо ваша дитина вже працює, обговоріть можливий тиск з боку колег щодо вживання психоактивних речовин. Пояснюйте усі ризики вживання алкоголю, а також нагадуйте про юридичні наслідки вживання і поширення наркотиків.

Для формування навичок здорового способу життя серед молоді, потрібно проводити профілактичні інтервенції, спрямовані на підвищення рівня обізнаності щодо ризиків та наслідків вживання психоактивних речовин. Такі інтервенції можуть включати:

Для батьків — розвиток навичок батьківства:

• Вчитися підтримувати дружні стосунки у сім’ї.
• Уміти ефективно встановлювати правила, контролювати вільний час та соціальні зв’язки підлітків.
• Бути залученими до освітнього процесу дітей.

Для навчальних закладів —  інтерактивні освітні програми для підлітків:

• Групові сесії з актуальними матеріалами та реалістичними ситуаціями.
• Заходи з підготовленими спікерами для активного залучення учасників.

Для активного залучення вчителів до превентивної діяльності необхідно готувати їх не тільки для ролі педагогів, але й фасилітаторів та коучів, які є не лише лекторами, що передають інформацію.

Також профілактичні інтервенції можуть бути спрямовані на:

• Розвиток особистісних та соціальних навичок, що стосуються навчання молодих людей умінню відмовлятися від ПАР та протидіяти соціальному тиску, а також розвитку навичок подолання життєвих труднощів здоровими способами.
• Інформування про шкоду, пов’язану з вживанням ПАР, яка допопоже підліткам зрозуміти ризики і наслідки вживання ПАР; розвінчування міфів про поширеність вживання ПАР серед однолітків.

ОСНОВНІ МЕСЕДЖІ:

• Підтримка та розуміння замість осуду. Не засуджуйте людину, яка може бути втягнута у вживання психоактивних речовин. Підтримайте її, показуючи готовність допомогти та зрозуміти. Відкрите спілкування без осуду може бути першим кроком до отримання допомоги.
• Вчасна допомога важлива. Якщо ви помітили ознаки вживання алкоголю, наркотиків чи тютюну у вашої дитини або молодої людини, не чекайте. Раннє втручання може зупинити розвиток залежності та покращити прогноз на майбутнє.
• Освіта та поінформованість. Дайте молоді знання про наслідки вживання психоактивних речовин. Освіченість є ключем до запобігання, адже розуміння ризиків допомагає формувати причинно-наслідкові зв’язки і робити правильний вибір.
• Формування здорових звичок. Підкресліть важливість здорового способу життя як альтернативи вживанню шкідливих речовин. Залучайте молодь до спорту, творчих занять та соціальної активності.
• Підтримка довіри та спілкування в родині. Батькам варто створити атмосферу довіри вдома, де молоді люди можуть вільно говорити про свої почуття, труднощі та питання, що їх турбують. Важливо спонукати до відкритого діалогу про складні теми, включно з вживанням речовин.
• Звернення за професійною допомогою. Якщо ви підозрюєте, що ваша дитина або близька людина потребує допомоги, не зволікайте звертатися до фахівців – лікарів, психологів, наркологів.
• Спільна робота спеціалістів і батьків. Спеціалісти (сімейні лікарі, психологи, вчителі) можуть допомагати батькам вчасно виявляти ризиковану поведінку та працювати разом над плануванням ефективних стратегій підтримки молоді.

Для отримання консультації з питань пов’язаних з вживанням ПАР ви можете звернутися до сімейного лікаря, психіатра чи до профільного закладу, який надає психіатричну допомогу (знайти їх перелік можна у чат-боті).

На сайті Центру громадського здоров’я МОЗ України можна дізнатися більше інформації щодо лікування розладів, повʼязаних із вживанням ПАР за посиланням https://phc.org.ua/ та  ознайомитись з  посібником «Запобігання передозуванню опіоїдами».

Матеріал підготовлений у рамках Всеукраїнської програми «Ти як?» initiated by First Lady Olena Zelenska.

Лікар з комунальної гігієни ВЕН(с)ПНЗ                                  Алла ТРОКАЙ