How substances affect the brain and why young people are particularly vulnerable

Психоактивні речовини (ПАР) — це речовини, які при вживанні або введенні в організм впливають на роботу мозку і змінюють такі психічні процеси як сприйняття, свідомість, мислення, настрій або емоційний стан.

Мозок продовжує активно формуватися до 25-27 років. Лобова частка мозку відіграє важливу роль у прийнятті рішень та управлінні емоціями й бажаннями. Вплив наркотичних речовин під час цього критичного періоду розвитку може викликати суттєві та довготривалі зміни. Вживання певних наркотиків може негативно позначитися на увазі та пам’яті, що призведе до труднощів у навчанні. Учням, які не вживають психоактивні речовини легше опановувати матеріал, тоді як ті, хто вживає наркотики, піддаються більшому ризику академічної невдачі або навіть переривання навчання. Якщо у молодої людини розвивається залежність від психоактивних речовин, це може змінити мозкові структури, відповідальні за мотивацію, контроль і винагороду, змушуючи людину шукати речовину навіть на тлі негативних наслідків.

Молодь може почати вживати алкоголь або інші психоактивні речовини через нудьгу, стрес чи просто з цікавості. Деякі підлітки вдаються до цього, щоб почуватися дорослішими або зменшити тиск з боку однолітків.

To. факторів ризику, які збільшують ймовірність вживання речовин, належать зокрема:

1. Макрорівневі фактори: бідність; відсутність постійного місця проживання, статус біженця; недоступність якісних медичних послуг; соціальна ізоляція, нерівність, дискримінація; конфлікти та війна; вплив асоціальних норм і недостатній соціальний контроль; погане фізичне середовище (занедбані будівлі, доступ до ПАР, нестача здорового харчування); відсутність відчуття приналежності до громади; романтизація вживання ПАР в медіа, наприклад через часті сцени вживання алкоголю чи наркотиків у фільмах та на телебаченні.
2. Мікрорівневі фактори: відсутність моніторингу з боку батьків та недбале ставлення батьків; вживання ПАР батьками, сприятливе ставлення батьків до вживання алкоголю чи наркотиків; погана якість освіти, несприятливий клімат у школі; вплив асоціальних однолітків і соціальних мереж; відсутність освітніх програм з питань здоров’я; слабка залученість у навчальний процес.
3. Особистісні характеристики: генетична схильність; проблеми з психічним здоров’ям та особистісні риси: імпульсивність, агресивність, пошук гострих відчуттів; затримка мовлення, когнітивні порушення; слабкі навички прийняття рішень та вирішення проблем; дефіцит емоційної регуляції та сприйняття; слабкі навички подолання стресу.

Факторами захисту, тобто чинниками, які знижують вразливість молоді, є:

• на особистісному рівні — збалансований темперамент та саморегуляція;
• на рівні родини — близькі стосунки, зв’язок з дорослими, що піклуються про них;
• на рівні шкіл  — просоціальні навички, розвиток, зокрема, прийняття рішень та вирішення проблем, залучення до навчання;
• на рівні громад — якість освіти, позитивні поведінкові норми громади.

Наслідки пандемії COVID-19 для психічного здоров’я молоді у світі залишаються невідомими, проте дослідження Центру контролю та профілактики захворювань США  показали, що близько чверті людей у віці 18-24 років у 2020 році збільшили споживання психоактивних речовин для подолання стресу, викликаного пандемією. Для підтримки дітей важливо допомогти їм знаходити здорові способи подолання стресу.

Також важливим фактором ризику є негативний досвід у дитинстві, який збільшує ймовірність майбутнього вживання речовин. Це можуть бути ситуації насильства, сімейна історія вживання психоактивних речовин або нестабільність через розлучення чи ув’язнення членів родини. Такий досвід може стати причиною раннього вживання алкоголю або навіть розвитку залежності.

Ще одним ризиком є довготривалий стрес. Воєнні дії, переїзди, дискримінація, економічні труднощі, нестача їжі. Хоча не всі стресові фактори підконтрольні батькам, вони можуть допомогти дітям, забезпечуючи підтримку та емоційний зв’язок.

Якими можуть бути ознаки вживання psychoactive substances ?

• Зміни в поведінці та настрої: людина стає більш замкнутою, демонструє втому, пригніченість або дратівливість.
• Фізичні та емоційні прояви без очевидних причин: виражені зміни у зовнішньому вигляді, зниження енергії, раптові коливання настрою, які не мають видимих обґрунтувань.
• Зміна у постійних звичках: коливання апетиту або сну, відмова від діяльності, яка раніше приносила задоволення.

Ці зміни не обов’язково вказують на конкретні причини, але можуть бути сигналом, що людині потрібна додаткова підтримка та увага з боку оточення або фахівця.

Інші ознаки можуть включати:

• Проблеми в школі університеті чи на роботі.
• Помітні зміни у зовнішності (червоні або подразнені очі; закладеність носа; зміни у вазі).
• Занедбаний зовнішній вигляд.
• Зміни в поведінці (дратівливість, втомленість, різкі зміни настрою).
• Віддалення від друзів або членів родини.
• Втрата інтересу до улюблених занять або хобі.
• Фінансові проблеми.
• Специфічні запахи.
• Поява предметів,які використовують люди з наркотичною залежністю (трубки, шприци, ложки, пакетики, контейнери).

ОСНОВНІ МЕСЕДЖІ:

• Підтримка та розуміння замість осуду. Не засуджуйте людину, яка може бути втягнута у вживання речовин. Підтримайте її, показуючи готовність допомогти та зрозуміти. Відкрите спілкування без осуду може бути першим кроком до отримання допомоги.
• Вчасна допомога важлива. Якщо ви помітили ознаки вживання алкоголю, наркотиків чи тютюну у вашої дитини або молодої людини, не чекайте. Раннє втручання може зупинити розвиток залежності та покращити прогноз на майбутнє.
• Освіта та поінформованість. Дайте молоді знання про наслідки вживання психоактивних речовин. Освіченість є ключем до запобігання, адже розуміння ризиків допомагає формувати причинно-наслідкові зв’язки і робити правильний вибір.
• Формування здорових звичок. Підкресліть важливість здорового способу життя як альтернативи вживанню шкідливих речовин. Залучайте молодь до спорту, творчих занять та соціальної активності.
• Підтримка довіри та спілкування в родині. Батькам варто створити атмосферу довіри вдома, де молоді люди можуть вільно говорити про свої почуття, труднощі та питання, що їх турбують. Важливо спонукати до відкритого діалогу про складні теми, включно з вживанням речовин.
• Звернення за професійною допомогою. Якщо ви підозрюєте, що ваша дитина або близька людина потребує допомоги, не зволікайте звертатися до фахівців – лікарів, психологів, наркологів.
• Спільна робота спеціалістів і батьків. Спеціалісти (сімейні лікарі, психологи, вчителі) можуть допомагати батькам вчасно виявляти ризиковану поведінку та працювати разом над плануванням ефективних стратегій підтримки молоді.

Для отримання консультації з питань пов’язаних з вживанням ПАР ви можете звернутися до сімейного лікаря, психіатра чи до профільного закладу, який надає психіатричну допомогу (знайти їх перелік можна у чат-боті).

На сайті Центру громадського здоров’я МОЗ України можна дізнатися більше інформації щодо лікування розладів, повʼязаних із вживанням ПАР за посиланням https://phc.org.ua/ та ознайомитись з  посібником «Запобігання передозуванню опіоїдами».

Матеріал підготовлений у рамках Всеукраїнської програми «Ти як?» initiated by First Lady Olena Zelenska.

Лікар з комунальної гігієни ВЕН(с)ПНЗ                                  Алла ТРОКАЙ