World Day Against Chronic Obstructive Pulmonary Disease

Хронічне обструктивне захворювання легень є загальною назвою групи недуг, для   якого характерні стійкі респіраторні симптоми та обмеження прохідності дихальних шляхів через патологічні зміни у них та ураження альвеол, що зазвичай спричинені значним негативним впливом шкідливих частинок або газів. Захворювання істотно обмежує нормальне життя людини  через кашель, постійну задишку та виділення мокротиння.

        Причинами, що призводять до виникнення  хронічного обструктивного  захворювання легень є:

– тютюновий дим;

– забруднення атмосферного повітря;

– забруднення повітря в житлових приміщеннях (наприклад, унаслідок використання твердого палива для приготування їжі та обігріву);

– наявність пилу, диму і випарів хімічних речовин на робочих місцях.

У деяких випадках  хронічне обструктивне захворювання легень пов’язано із генетичними чинниками, гіперчутливістю  дихальних  шляхів, невідповідним розвитком легень у дитячому віці,  тривалим захворюванням  на астму.

       Симптоми хронічного обструктивного  захворювання легень:

– постійна задишка;

– хронічний кашель;

– хронічне відкашлювання мокротиння.

Діагностика хронічного обструктивного захворювання легень здійснюється за допомогою:

– спірометрії — дихального тесту, що дозволяє виміряти, який обсяг повітря людина може видихнути за один раз, доклавши максимальне зусилля, і наскільки швидко;

– плетизмографії (дослідження тонусу дрібних судин і кровотоку в них шляхом реєстрації змін об’єму легень унаслідок кровонаповнення);

– дослідженням дифузійної здатності легень;

– оцінюванням толерантності до фізичного навантаження, яка на пізніх стадіях захворювання знижується (тести з ходьбою, серцево-легеневі навантажувальні тести з використанням бігової доріжки або циклоергометра, моніторинг активності за допомогою акселерометрів чи інших пристроїв).

Також для діагностики  захворювання  застосовують:

– методи із візуалізацією (рентгенографія органів грудної клітки, комп’ютерна томографія легень з високою роздільною здатністю);

– пульсоксиметрію і газометрію артеріальної крові (призначають з метою оцінити важкість загострень ХОЗЛ, за хронічної дихальної недостатності);

– посів мокротиння (чи аспірату з трахеї у заінтубованих пацієнтів).

Своєчасна діагностика і правильне лікування дають змогу сповільнити розвиток хвороби.

         Повністю вилікувати  хронічне обструктивне захворювання легень неможливо, тому слід вжити всіх  можливих профілактичних заходів, аби попередити цю недугу:

– цілком відмовтеся від куріння тютюну та уникайте пасивного куріння;

– уникайте контакту із забрудненим повітрям (як атмосферним, так і у приміщеннях);

– щепіться від грипу та пневмококової інфекції (особливо у віці після 65 років і за наявності важких супутніх патологій, наприклад, захворювань серця);

– дотримуйтеся здорового способу життя.