1 березня — День нульової дискримінації.

У сфері громадського здоров’я стигма — це не лише етична проблема. Це доведений бар’єр до профілактики, тестування, лікування та прихильності до терапії.

Cтигма і дискримінація, пов’язані з ВІЛ, зменшують готовність людей проходити тестування та отримувати лікування, сприяють приховуванню статусу і підвищують психологічний стрес. Кожне слово має значення: формулювання «ВІЛ-інфікований» замінюються на «людина, яка живе з ВІЛ», адже людина — не тотожна діагнозу, термін «людина з підозрою на ТБ»  варто замінити на «людина, яку слід перевірити на ТБ». Такі стигматизуючі вирази на щастя зникають з українського законодавства та медичної документації.

Водночас стигматизація стосується не лише ВІЛ. За даними ВООЗ, люди з неінфекційними захворюваннями – діабетом, серцево-судинними хворобами, онкологічними захворюваннями, хронічними респіраторними хворобами, надмірною вагою та ожирінням – також стикаються з упередженнями, що впливають на якість життя і доступ до допомоги. Наприклад, діабетична стигма виникає через хибні уявлення про причини захворювання (наприклад, що люди нібито «самі винні у своєму стані») і може спричиняти сором, самообвинувачення, уникнення контролю рівня глюкози чи навіть ізоляцію в сім’ї чи на роботі.

Дослідження, показують:

– стигма пов’язана з пізнішим зверненням за медичною допомогою;

– зниженням прихильності до лікування;

– вищим рівнем тривоги та депресії;

– соціальною ізоляцією.

Особливо небезпечним є перекладання «провини» за хворобу на людину — наприклад, при діабеті 2 типу, артеріальній гіпертензії чи туберкульозі. Такий підхід суперечить доказам: більшість хронічних захворювань мають багатофакторну природу — біологічну, соціальну, поведінкову та середовищну.

Що ми можемо зробити сьогодні — і щодня

Кожне слово має значення — мовлення, яке ми використовуємо, формує ставлення.

Освіта і правильна інформація допомагають руйнувати міфи про хвороби.

Повага до людської гідності — основа ефективної системи охорони здоров’я.

Стигма шкодить не менше, ніж сама хвороба.
Мова, повага до гідності та рівний доступ до послуг — це основа ефективної системи громадського здоров’я.